Микола Григорович Холодний
видатний український ботанік, мікробіолог та еколог
Серед українських вчених-біологів, мабуть, немає такої людини, перед якою з любов'ю і шаною схилилися б нижче, ніж перед мужнім життям і пам'яттю Миколи Григоровича Холодного.
М.Г. Холодний є одним з провідних вчених-натуралістів, діапазон наукових інтересів яких охоплює багато галузей природознавства. Йому належать фундаментальні праці в галузі мікробіології, фізіології та екології рослин, екологічного грунтознавства, біофізики, біогеохімії, філософії природознавства.
Вчений зробив значний внесок у розвиток екологічного напрямку в мікробіології. Йому належать оригінальні гіпотези про виникнення органічних речовин на Землі абіогенним шляхом. Він збагатив цікавими ідеями й експериментальним матеріалом чимало розділів сучасної біології. М.Г. Холодний та В.І. Вернадський накреслили програму досліджень повітряних вітамінів, про яку В.І. Вернадський писав: «…таке дослідження повинно мати велике значення для медицини, метеорології і особливо біохімії, бо різноманітність газових мінералів у тропосфері повинна обчислюватись тисячами видів».
Іншим важливим внеском у науку М.Г. Холодного була розробка проблеми летких органічних сполук атмосфери та з’ясування їх біологічної ролі. Дослідження М.Г. Холодного показали, що леткі органічні сполуки, які виділяються в атмосферу рослинністю Землі, не розсіюються безслідно. Основна їх маса, очевидно, поглинається грунтом і використовується його мікробним населенням. М.Г. Холодний акцентував увагу на тому, що саме газова оболонка Землі, точніше її тропосфера, являє собою те «живильне середовище», з якого організми беруть майже всі необхідні їм для життя речовини. Ці ідеї доречно корелювали з ідеями його багаторічного кореспондента академіка В.І.Вернадського про двосторонній характер зв’язку між атмосферою Землі та її біосферою. Своїми дослідженнями М.Г. Холодний значно розширив знання про фітогенні та інші органічні компоненти атмосфери, що сприяло розвитку екологічного грунтознавства.
У світоглядно-філософських працях учений порушує кардинальні питання взаємовідносин людини і природи, місця людини в космосі та проблеми сталого гармонійного розвитку. Свої філософські погляди він узагальнив у книзі „Думки натураліста про природу і людину”. Експериментатор у М.Г. Холодному завжди поєднувався з допитливим натуралістом, для якого природа була головною лабораторією.
Микола Феофанович Кащенко
(1855–1935)
Його називали чарівником. Щоправда, цей титул йому не зовсім подобався. Адже тільки невтомною працею і великою вірою у свою справу Микола Феофанович Кащенко, видатний український зоолог, ботанік, ембріолог, досяг значних успіхів. Народився він на хуторі Веселий (тепер – с. Московка Запорізької області). У 1875 р. закінчив Катеринославську гімназію і вступив до Московського університету на медичний факультет. Ще під час навчання в гімназії він виявив великий інтерес до природничих наук, особливо до зоології і ботаніки. В університеті М. Кащенко захопився працями Ч. Дарвіна і у вільний від лекцій час працював у зоомузеї.
З 1919 р. М. Кащенко — дійсний член Академії наук УРСР. Як і в Сибіру, на невеликій ділянці біля свого будинку вчений заклав дослідний сад. Згодом цей сад було розширено і у 1919 році він став державним академічним Акліматизаційним садом, а М.Ф. Кащенка призначили його директором. Основну увагу він спрямував на вивчення і створення нового асортименту південних плодоягідних рослин, придатних для вирощування у північних областях України. Завдяки роботам М.Ф. Кащенка персик, абрикос, мушмула тут стали звичайними рослинами. Теоретичні основи та практичні прийоми акліматизації, розроблені українським ученим, стали класичними і не втратили свого значення до тепер. Праці М.Ф. Кащенка пережили свого творця і ще довго служитимуть нашій науці.
Комментариев нет:
Отправить комментарий